Генетика і харчування: що насправді означає дієта за ДНК

Кето чи низькожирова? Більше білка чи менше вуглеводів? Інтервальне голодування чи інтуїтивне харчування?

Скільки ще дієт треба спробувати, щоб нарешті знайти ту, що справді працює? Можливо, варто почати не з пошуку відповіді на запитання «що їсти?», а зі спроби зрозуміти, що потрібно саме вашому організму?

Харчування, яке дає змогу почуватися енергійно, підтримувати фізичне й емоційне здоров’я та рухатися до власних цілей, починається не зі списку продуктів, а з розуміння того, як організм взаємодіє з їжею. Як він метаболізує жири, вуглеводи й амінокислоти, реагує на лактозу, кофеїн та окремі жирні кислоти. Ці процеси пов’язані з генетичними особливостями. ДНК-тест допомагає зрозуміти, які з цих особливостей варто враховувати, щоб точніше визначити пріоритети у харчуванні.

Що саме можна дізнатися зі свого генетичного профілю

Що ця інформація означає на практиці? Генетичний профіль може показати особливості, пов’язані з обміном жирів і вуглеводів, регуляцією апетиту та переносимістю окремих компонентів їжі. Він не розподіляє продукти на «дозволені» й «заборонені», а допомагає зрозуміти, які параметри раціону — склад вуглеводів і жирів, режим харчування чи переносимість окремих продуктів — варто контролювати чи коригувати.

Вуглеводи

Чому у людей різниться метаболічна відповідь на вуглеводні продукти? Частково це пов'язано з генетичними особливостями, що впливають на регуляцію глюкози, секрецію та дію інсуліну, або на ризик несприятливих метаболічних змін (Ramos-Lopez, World J. Diabetes, 2024).

Це не означає, що вам «не можна» їсти вуглеводи. ДНК-тест не визначає фактичний рівень глюкози чи інсулінорезистентності. Але його результат може підказати, що саме — вуглеводи в раціоні, контроль глюкози чи інші фактори метаболічного ризику — варто оцінити уважніше.

Жири

Генетичні варіанти можуть бути асоційовані з відмінностями в обміні тригліцеридів, холестерину та ліпопротеїнів, а також із неоднаковою відповіддю ліпідних показників на склад раціону (Pérez-Beltrán et al., Front. Nutr., 2022). Це може бути одним із чинників, через які однакова кількість і склад жирів по-різному позначаються на ліпідних показниках різних людей.

Це підказує, що варто звертати увагу не лише на кількість жирів, а й на їхні джерела та співвідношення насичених і ненасичених жирних кислот — і за потреби перевіряти актуальну ліпідограму.

Чи можна на основі цієї інформації стверджувати, що людині генетично «підходить» певна модель харчування — низьковуглеводна, низькожирова чи, можливо, кетогенна? Це окреме питання, яке потребує зіставлення результатів генетичного тесту з поточним станом організму, результатами аналізів крові та врахування цілей здоров’я.

Апетит і харчова поведінка

Чому деяким людям складніше контролювати розмір порцій або важко втримуватися від перекусів? Дослідження описують генетичні асоціації з харчовими вподобаннями, сприйняттям смаку та регуляцією апетиту, хоча ці ознаки залежать не лише від генетики, але також від середовища, сну, стресу та звичок (Hejazi et al., BMC Nutr., 2024).

Це не пояснює поведінку «генами», але допомагає обрати реалістичнішу структуру раціону — частоту прийомів їжі, склад страв, роль перекусів — тобто стратегію, якої реально дотримуватися тривалий час. Навіть біологічно обґрунтована схема не має цінності, якщо її неможливо послідовно дотримуватися.

Генетичні асоціації з апетитом також не пояснюють автоматично, чому докладені зусилля не забезпечують бажаних змін маси тіла.

Харчові непереносимості

Для деяких компонентів їжі генетичні зв'язки вивчені краще, ніж для складних метаболічних реакцій. Одним із таких прикладів є лактазна персистентність, тобто збереження активності ферменту лактази в дорослому віці.

Варіанти регуляторної ділянки гена MCM6 (minichromosome maintenance complex component 6), яка впливає на експресію сусіднього гена LCT (lactase), пов'язані зі збереженням активності лактази після дитячого віку (Anguita-Ruiz et al., Nutrients, 2020). Ці особливості можуть пояснювати, чому переносимість лактози відрізняється між людьми.

Подібне розмежування стосується і целіакії: генетичні передумови можуть бути необхідними для розвитку хвороби, але їх наявність не підтверджує діагнозу (Gnodi та ін., World J. Gastroenterol., 2022).

Тому результат генетичного тесту сам по собі не є підставою одразу і назавжди виключати продукт: спочатку варто зіставити отриману інформацію з симптомами та результатами інших обстежень.

Детальніше про генетичні особливості, пов’язані з реакціями організму на лактазу та глютен – стаття Харчова алергія та непереносимість: як розрізнити і що робити.

Як перетворити результати генетичного тесту на рішення

Генетична інформація набуває практичного значення лише тоді, коли зрозуміло, яке саме питання вона має допомогти розв’язати. Це може бути покращення ліпідного профілю, стабільна енергія протягом дня, зменшення дискомфорту після їжі, оцінка переносимості окремого компонента їжі або вибір моделі харчування, якої реально дотримуватися упродовж життя.

Результат оцінки окремого генетичного показника не можна перетворювати на пряму рекомендацію. Більшість спадкових особливостей, пов’язаних із метаболізмом, апетитом і харчовою поведінкою, мають складну природу й залежать від сукупного внеску багатьох генетичних варіантів. Навіть полігенна оцінка залишається імовірнісною: вона показує схильність відносно референтної популяційної групи, а не передбачає індивідуальний сценарій.

Тому генетичний профіль важливо зіставляти з фактичним станом організму: оцінювати рівень глюкози в крові, ліпідограму, показники функції печінки, рівні нутрієнтів, а також зважати на симптоми, скарги та харчову поведінку. Лабораторні аналізи й генетичне тестування не замінюють одне одного: перші показують поточний стан, друге додає стабільний спадковий контекст. Таке зіставлення допомагає сформувати конкретну гіпотезу щодо харчування. Наприклад, чи варто переглянути якість і розподіл вуглеводів, джерела жирів, структуру прийомів їжі або перевірити реакцію на окремий компонент раціону. Рішення оцінюють не лише за генетичним результатом, а й за змінами самопочуття, симптомів і лабораторних показників.

Такий підхід — сформувати гіпотезу, внести зміни, простежити реакцію й на основі результатів скоригувати подальші дії — відповідає логіці персоналізованого харчування, у якій генетичні дані зіставляють із лабораторними показниками, симптомами та харчовою поведінкою. Жоден із цих шарів інформації некоректно розглядати як самодостатню підставу для вибору раціону (Mathers, EFSA J., 2019).

Саме за такою логікою побудований звіт Apixmed Prism: генетичні результати подаються не як перелік окремих варіантів, а як структуровані показники з поясненням їхнього можливого значення і впливу. У ДНК-тесті Травлення, імунітет і метаболізм згруповано показники, які допомагають розглянути генетичні особливості, пов’язані з обміном поживних речовин, травленням, переносимістю окремих компонентів їжі та іншими метаболічними процесами.

Можливості й обмеження генетичного профілю для вибору дієти

Генетичний профіль сам по собі не може визначити, що саме вам потрібно їсти. Реакція організму на раціон залежить від багатьох чинників — поточного стану здоров’я, сну, стресу, фізичної активності, харчових звичок і складу мікробіому. На відміну від генетичних варіантів, ці показники можуть змінюватися протягом життя й по-різному впливати на результат обраної моделі харчування.

Про інші фактори, які змінюють реакцію організму на раціон, — у статті Чому одна і та сама дієта дає різні результати у різних людей.

Генетичний тест не визначає точну добову калорійність, індивідуальне співвідношення білків, жирів і вуглеводів, готове меню, поточний рівень глюкози чи холестерину, наявність захворювання або гарантовану реакцію на конкретний продукт. Він також не може встановити єдину модель харчування, яка залишатиметься оптимальною за будь-яких обставин.

Причина не в обмеженнях генетичного тесту. Метаболічна відповідь на їжу є складною системною ознакою. Більшість характеристик, пов’язаних із метаболізмом, апетитом і харчовою поведінкою, мають полігенну природу: з ними асоційовані численні генетичні варіанти, кожен із яких має свій внесок. Значення цих асоціацій також може залежати від популяції та умов дослідження (Marcum, Curr. Nutr. Rep., 2020; Lee et al., Am. J. Clin. Nutr., 2022; Antwi, Curr. Nutr. Rep., 2023).

Крім того, людина не споживає окремі нутрієнти: кожен продукт, страва, раціон — це сукупність макро- та мікронутрієнтів. На їхній вплив накладаються режим харчування, якість сну, рівень фізичної активності, вплив стресу і середовища, а також здатність довгостроково дотримуватися обраної моделі. Тому інтерпретувати один варіант як пряму рекомендацію здебільшого некоректно. Інформативнішою є сукупна оцінка генетичних даних разом із даними про поточний стан здоров’я.

Найкраща стратегія харчування починається не з дієти, а з розуміння свого організму

Генетичне тестування може доповнити обстеження, коли людина має стійкі скарги або незвичні реакції на їжу, але стандартні аналізи не показують відхилень від норми. Наприклад, травний дискомфорт виникає після певних продуктів, зміна співвідношення жирів і вуглеводів помітно позначається на самопочутті, складно контролювати апетит або кілька різних моделей харчування не дали очікуваного результату.

Ще одна підстава розглянути генетичний тест — сімейний анамнез порушень вуглеводного чи ліпідного обміну, целіакії або інших станів, пов’язаних із метаболізмом і реакцією на їжу.

Чи можна за результатами генетичного тесту підібрати дієту?

Не в буквальному сенсі. Тест може показати спадкові особливості, які допомагають визначити напрями персоналізації, але не формує єдино правильний раціон. Стратегія харчування також має враховувати лабораторні показники, симптоми, спосіб життя, харчову поведінку та цілі людини.

Чи покаже тест, скільки вуглеводів або жирів потрібно споживати?

Генетичний тест не визначає точну кількість макронутрієнтів та відповідної потреби в них. Він може вказати на генетичні особливості процесів, що пов'язані з метаболізмом жирів і вуглеводів. Конкретне співвідношення поживних речовин слід визначати з урахуванням енергетичних потреб, фізичної активності, лабораторних показників і реакцій організму.

Чи означає підвищена генетична схильність, що продукт потрібно виключити?

Генетичний результат може вказати, що реакцію на певний компонент їжі варто перевірити, але не є підставою автоматично виключати продукт. Рішення про виключення чи обмеження споживання того чи іншого продукту має спиратися на симптоми, фактичну реакцію організму та результати відповідних обстежень.

Чи краща дієта за ДНК за загальні рекомендації?

Дієта за ДНК не включає користі базових принципів здорового харчування, але може допомогти зробити їх точнішими та ефективнішими для конкретної людини. Генетичний профіль допомагає врахувати генетичні особливості обміну поживних речовин, апетиту та реакції на окремі компоненти їжі й додає індивідуальний біологічний контекст для обґрунтованого вибору стилю харчування (Celis-Morales et al., Int. J. Epidemiol., 2017).

Результати генетичного тесту — це не діагноз і не заміна консультації лікаря. Звіт Apixmed Prism дає генетичний контекст, який доповнює результати обстежень і допомагає приймати рішення разом із лікарем. За наявності гострих симптомів чи встановленого діагнозу захворювання спочатку потрібна клінічна оцінка.

Джерела

1. Lee, B. Y., Ordovás, J. M., Parks, E. J. та ін. (2022). Research gaps and opportunities in precision nutrition: an NIH workshop report. The American Journal of Clinical Nutrition, 116(6), 1877–1900. https://doi.org/10.1093/ajcn/nqac237 

2. Antwi, J. (2023). Precision Nutrition to Improve Risk Factors of Obesity and Type 2 Diabetes. Current Nutrition Reports, 12(4), 679–694. https://doi.org/10.1007/s13668-023-00491-y 

3. Pérez-Beltrán, Y. E., Rivera-Iñiguez, I., Gonzalez-Becerra, K. та ін. (2022). Personalized Dietary Recommendations Based on Lipid-Related Genetic Variants: A Systematic Review. Frontiers in Nutrition, 9, 830283. https://doi.org/10.3389/fnut.2022.830283 

4. Marcum, J. A. (2020). Nutrigenetics/Nutrigenomics, Personalized Nutrition, and Precision Healthcare. Current Nutrition Reports, 9(4), 338–345. https://doi.org/10.1007/s13668-020-00327-z 

5. Ramos-Lopez, O. (2024). Genotype-based precision nutrition strategies for the prediction and clinical management of type 2 diabetes mellitus. World Journal of Diabetes, 15(2), 142–153. https://doi.org/10.4239/wjd.v15.i2.142 

6. Mathers, J. C. (2019). Paving the way to better population health through personalised nutrition. EFSA Journal, 17(Suppl 1), e170713. https://doi.org/10.2903/j.efsa.2019.e170713 

7. Celis-Morales, C., Livingstone, K. M., Marsaux, C. F. M. та ін. (2017). Effect of personalized nutrition on health-related behaviour change: evidence from the Food4Me European randomized controlled trial. International Journal of Epidemiology, 46(2), 578–588. https://doi.org/10.1093/ije/dyw186 

8. Anguita-Ruiz, A., Aguilera, C. M., Gil, Á. (2020). Genetics of Lactose Intolerance: An Updated Review and Online Interactive World Maps of Phenotype and Genotype Frequencies. Nutrients, 12(9), 2689. https://doi.org/10.3390/nu12092689 

9. Gnodi, E., Meneveri, R., Barisani, D. (2022). Celiac disease: From genetics to epigenetics. World Journal of Gastroenterology, 28(4), 449–463. https://doi.org/10.3748/wjg.v28.i4.449 

10. Hejazi, J., Amiri, R., Nozarian, S. та ін. (2024). Genetic determinants of food preferences: a systematic review of observational studies. BMC Nutrition, 10, 24. https://doi.org/10.1186/s40795-024-00828-y